Біла гладь

Біла гладь — техніка вишивки білими нитками по білій тканині, у якій візерунок читається не через колір, а через рельєф, фактуру й гру світла й тіні на стібках. Це вишивка вишуканої стриманості: мотиви — переважно рослинні, ніжні, часто з ажурними й прорізними елементами. В українській традиції біла гладь (біла вишивка) особливо характерна для Полтавщини, де нею оздоблювали святкові сорочки, надаючи їм витонченого, майже монохромного благородства. Техніка складна: без опори на колір майстер має бездоганно володіти щільністю, напрямком і рельєфом стібка, аби візерунок «звучав». Біла гладь асоціюється з чистотою, ніжністю й аристократичною вишуканістю. Це техніка тонкої, монохромної краси, у якій відмова від кольору на користь рельєфу й світлотіні створює ефект стриманої, майже скульптурної елегантності.