ПЛІСИРУВАННЯ
Плісирування — техніка створення на тканині рівних, стійких складок («пліс»), які закладають і закріплюють за допомогою тепла, пари й пресу. На відміну від звичайних складок, плісе тримається довго й повертає форму, надаючи тканині ритмічну, гармошкоподібну фактуру, що красиво рухається й грає світлом. Класичний приклад — плісировані спідниці й сукні; світової слави техніці додали Анрієтта Негрен і Мар'яно Фортуні (сукня «Дельфос», бл. 1907) зі своїми легендарними плісированими шовками. Плісирування дає обʼєм без ваги, візуально стрункість і драматичний рух. Тканину для стійкого плісе зазвичай беруть синтетичну або зі спеціальною обробкою, бо натуральні волокна гірше «памʼятають» складку.
Порівняй «Плісирування» з іншим терміном
Значення, витоки та відмінність — поруч, пліч-о-пліч.
Відмінність
Дві техніки закладання тканини у складки з різною метою. Плісирування формує рівномірні, чіткі, зафіксовані складки по всій ширині полотна — декоративні або для об'єму спідниць, часто термофіксовані. Смок збирає тканину декоративними стібками у дрібні еластичні збірки-стільники, що тягнуться, — традиційно на грудях чи манжетах селянського й дитячого одягу. Пліссе тримає форму, смок дає еластичність і рельєф.
